Гірничий енциклопедичний словник, т. 1. – Донецьк: Східний видавничий дім. За загальною редакцією В.С.Білецького. 2001.
коагулювання — я, с., спец. Дія за знач. коагулювати … Український тлумачний словник
коагулювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
коагель — ю, ч. Гелеподібний осад, що випадає в рідинних середовищах внаслідок коагулювання … Український тлумачний словник
коагулювальний — а, е. Стос. до коагулювання. || Який спричинює коагуляцію, признач. для цього … Український тлумачний словник
